Зміст екологічного розвитку
Сприймання об’єктів природи. На прохання дорослого знаходить, нюхає яскраву квітку, дивиться на пташок, спостерігає за собакою, кішкою, півнем, коровою, кіньми тощо; дивиться на місяць на темному небі тощо; радіє одержанним враженням. Концентрує увагу та тому, що її зацікавило (листя, яке падає; дощик, що крапає; мурашка, яка повзе по землі, тощо). Впізнає знайомі компонента природи, позитивно реагує на них, радіє зустрічі з ними, усміхається. Активізується інтерес до незнайомих об’єктів природного довкілля. Continue reading →
Зміст екологічного розвитку
Сприймання об’єктів природи. Уміння повзати, самостійно сідати, сидіти впевнено, стояти, тримаючись за опору, ставати на коліна, сидіти навпочіпки розширюють можливості дитини спостерігати за явищами та об’єктами природи. В межах зорового сприймання вона концентрує увагу на яскравій квітці, великому зеленому або жовтому листі, кішці, собаці, великій пташці; повертає голову на їхні голоси, прислухається до звуків; вимагає від рідного дорослого пояснень з приводу них; радіє одержаним враженням.
Continue reading →
Зміст екологічного розвитку
Сприймання об’єктів природи. У вертикальному положенні корпусу, сидячи на руках у дорослого, стежить очима за тваринами, отримує від цього задоволення, усміхається, вільно повертає голову в різні боки. В межах зорового сприймання концентрує увагу на яскравій квітці, великому зеленому або жовтому листі, кішці, собаці, великій пташці. Відшукує дже-рело природних звуків (гавкіт собаки, нявчання кішки, спів пташки за відкритим вікном, дзижчання мухи). Прислуховується до голосного і тихого звучания. Continue reading →
Зміст екологічного розвитку
Сприймання об’єктів природи. Дитина двох-трьох місяців життя впевнено тримає голову, корпус, завдяки чому може сидіти на руках матері “стовпчиком”. Бона координує рухи рук і голови, завдяки чому починає повертати голову в різні боки, роздивляється оточуючі природні об’єкти, на лічені секунди фіксує на них погляд, роздивляється їх, стежить за тва¬ринами, які рухаються. Continue reading →
Протягом першого року життя малюк відкриває для себе існування об’єктів природи, навчається контактувати з ними. Різноманітні за змістом сприймання й відчуття сприяють його повноцінній життєдіяльності. Контакти з природними умовами (світлом, водою, піском, Грунтом, глиною, вітром, снігом, дощем), з рослинами, тваринами збагачують емоційну сферу немовляти, розвивають сенсорні процеси, збуджують допитливість, виховують пізнавальні інтереси, активізують предметнопрактичну діяльність, підвищують життєдіяльність його організму, вправляють у вмінні орієнтуватися в навколишньому просторі. У сумісній з дорослим діяльності в природному довкіллі дитина набуває досвіду безпечного спілку-вання з компонентами природи, оволодіває прийомами обстеження, найпростішими формами дослідження природних об’єктів, оволодіває елементарними уявленнями про догляд за рослинами і тваринами. Спільна з дорослим діяльність у природному довкіллі (годування пташок, кішки, собаки; поливания квітів тощо) вимагає від малюка зосередженності, терплячості, вміння поводитися адекватно, емоційної сприйнятливості. Позитивнй досвід спілкування з природою у процесі спостереження, ігрової, дослідницької, елементарної трудової діяльності закладає фундамент для подалыного формування в дитини ціннісного ставлення до неї. Continue reading →
Спілкуючись з немовлям, дорослий має охоче говорити, застосовувати приємні для його слуху інтонації, посміхатися, пестити дитину, повторювати і проспівувати звуки, часто про-мовляти зрозумілі йому слова (мама, тато, баба, ім’я дитини тощо). У систематичних контактах дорослого з малюком гукання набуває більшої активності, дитина стає ініціатором подібних “розмов”. Поступово дорослий спонукає активність немовляти не тільки розмо-вою, а й самою своею присутністю, усмішкою, поглядом “очі в очі”. Затихания дитини під час спілкування свідчить про концентрацію її зорової та слухової уваги, яка є передумовою розвитку її фонематичного слуху. Правильно вчиняє дорослий, коли використовує у спілку-ванні з немовлям не лише слова – ознаки предметів найближчого оточення, але й назви найпростіших явищ природи, рослин і тварин, якостей людей, різних видів мистецтва (музика, картина, віршик).
Continue reading →
Звуковимова. У проговорюванні назв і дій знайомих людей, об’єктів природи, предметів і речей звучания багатьох звуків набирає чіткості.
Словник. Кількість односкладових слів поступово витісняється двоскладовими. Незнайомі або малознайомі фрукта, овочі дитина називає словом, яке застосовувала до інших предметів, страв, проте при тривалому повторюванні дорослими правильної назви, створює своє слово, наближене до почутого. Спостерігаючи небачені раніше події (плаває риба, їсть горіх білочка, клює зерно голуб, співає та лопотать крилами півень тощо), називає побачене одно-двоскладовими словами з виразним емоційним забарвленням. Спостерігає за роботою дорослих у природі, називає виконавців, деякі дії, реманент. Пристає на пропозицію дорослих разом погодувати свійських тварин, інколи – диких (пташок, білочку) та вибірково називає деякі знайомі їй процеси, стани, дії. Найпростіші правила поведінки у природі містить у словах “можна”-”не можна”. Виконання дій з іграшками (годування кішки, гойдання ляльки) супроводжується словами, що коментують процес або відображають назву предмета. Пасивний словниковий запас дозволяє дитині орієнтуватися у просторі кольорів, предметів, контрастних величин. Знаходження потрібного викликає радість, сміх. Уважно стежить за ігровими діями, які дорослий супроводжує словом, намагається повторити їх. Дитина свідомо вживає слова у формі слова-складу, двоскладових слів спрощеного варіанту (ляля, нозя, вава, цяця тощо). Розвиваються перші узагальнення щодо звичних однотипних предметів. Continue reading →
Батьки або дорослі, що їх заміняють, створюють сприятливі умови для набуття дитиною вміння комбінувати голосні та приголосні звуки, схвалюють її намагання “говорити”. Вони усвідомлюють, що у віці 7-9 місяців у малюка мають з’явитися нові поєднання звуків типу “дя-дя-дя”, “ти-ти-ти”, здатність до групування декількох складів в окремі псевдофра-зи з різною інтонацією, вміння використовувати у спілкуванні з дорослими двоскладове белькотіння, схоже на справжнє мовлення. Важливо, щоб ці уміння характеризувалися стійкістю, супроводжувалися позитивними емоціями малюка, збагачувався їх арсенал. Рідні дорослі мають знати, що вік 8 місяців є тим порогом, коли мовленнєве оточення починає суттєво впливати на подальший мовленнєвий розвиток малюка. Щоб у дитини повноцінно розвивалося говоріння і розуміння мовлення дорослих, мати й батько мають систематично вправляти її у белькоті, пропонувати для наслідування еталонні мовленнєві зразки. Continue reading →
Навчати малюка розуміти дорослого. Виховувати у нього вміння прислухатися до звуків його голосу, реагувати на словесні звернення, виконувати за вказівкою найпростіші дії, наслідувати склади та прості слова, виявляти бажання спілкуватися з рідними. Розвивати здатність активно звертатися до дорослих, використовувати звуки, жести, засвоєні слова. Пропонувати увазі малюка зразки фразового мовлення різного інтонаційного забарвлення, стимулювати адекватні реакції на них. Заохочувати дитину до ігрових словесних вправ, стимулювати відповідні реакції на них.
Звуковимова. Активно реагує (белькіт, перші слова) на зміну середовища: холод, сліпуче сонце, колючий сніг, вітер тощо. Знаючи тварин, що живуть поруч, окремими звуками означав схожість з їхніми голосами, свою оцінку та ставлення до них. Вокалізація посилюється при підтанцьовуванні під музику, змахах рук, згинанні ніг, намаганні плескати в долоні.
Continue reading →
